Соціально-економічні проблеми протиракової боротьби - загальна онкологія

Відео: Райони. квартали

Відео: Popular Videos - Social Science & Public speaking

Найважливішим соціальним ефектом охорони здоров`я є зниження смертності, захворюваності, інвалідності, зміна демографічних показників, зростаюче задоволення потреб населення в медичній допомозі і санітарно-гігієнічному обслуговуванні.
Охорона здоров`я є галуззю народного господарства СРСР і відноситься до його невиробничій сфері.
Економіка охорони здоров`я - це наукова дисципліна, що вивчає конкретний прояв економічних законів соціалізму в практиці функціонування соціалістичного охорони здоров`я [Ройтман М. П., 1975-
Якобсон Л. І., 1976- Попов Г. А., 1976- Кулагіна Е. Н., 1984]. Численними дослідженнями економістів і організаторів охорони здоров`я встановлено, що воно володіє значним впливом на розвиток продуктивних сил суспільства і на підвищення ефективності праці працівників матеріального виробництва [Богатирьов І. Д. та ін., 1975- Ройтман М. П. та ін., 1976- Попов Г. А., 1982- Кулагіна Е. Н., 1984], що, в свою чергу, призводить до збереження і (або) збільшення національного доходу.
Результатом зниження захворюваності і смертності є скорочення витрат суспільства на лікування хворих, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності та пенсій по інвалідності. Тимчасова втрата працездатності призводить до великих втрат робочого часу, що, в свою чергу, веде до зниження продуктивності праці. Так, в середньому по країні невиходи на роботу складають за рік 900 днів на 100 працюючих. Втрати робочого часу через хворобу робочих промисловості складають до 70% всіх втрат. У масштабах країни в 1980 р в результаті захворюваності, пов`язаної з тимчасовою непрацездатністю, було недовироблено національного доходу на суму понад 17 млрд р. і виплачено 6525 млн. р. у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності. Таким чином, навіть без урахування витрат на лікування народногосподарські втрати національного доходу склали за рік 23,5 млрд р. [Кулагіна Е. Н., 1984].

Спостережуване за останні роки зниження природного приросту населення обумовлює і зменшення приросту трудових ресурсів. Серед населення помітно збільшується частка осіб старших вікових груп. Приріст населення працездатного віку скоротився як наслідок зниження народжуваності, характерною для початку 60-х років [Кулагіна Е. Н., 1984]. Таким чином, питання соціально-економічної ефективності охорони здоров`я набувають особливого, все зростаюче значення в розвитку продуктивних сил країни та підвищення добробуту трудящих.
Резюмуючи все вищевикладене, можна сказати, що зростання національного доходу залежить від двох основних чинників: кількості витраченого в. матеріальному виробництві праці і його продуктивності. Охорона здоров`я впливає на обидва ці чинника, сприяючи як збільшення трудових ресурсів суспільства, так і зростанню продуктивності суспільної праці. Збільшення трудових ресурсів і фактично функціонує маси праці під впливом успіхів охорони здоров`я є результатом, по-перше, зменшення втрат робочого часу працівників у зв`язку із захворюваністю з тимчасовою втратою трудоспособності- по-друге, зменшення втрат трудових ресурсів в зв`язку з інвалідностью- по-третє, зниження смертності, збільшення тривалості життя, в тому числі активного трудового життя.
Слід підкреслити, що держава відпускає на охорону здоров`я великі кошти, сума яких щорічно зростає: в 1975 р - 11,5 млрд. Р., В 1986 р - 23,5 млрд. Р., [Народне господарство СРСР за 70 років, 1987]. Не можна не відзначити, що СРСР займає перше місце в світі по числу лікарів на 10000 населення (41,2) [Соціалістичний спосіб життя, 1986]. В даний час в країні працюють 1 млн. 136 тис. Лікарів і 3 млн. 96 тис. Середніх медпрацівників. Загальна кількість лікарняних установ становить 23 255, амбулаторно-поліклінічну допомогу надають 38 320 установ. Середнє число відвідувань поліклініки на 1 жителя країни на рік в 1984 р склало 11,4 [Народне господарство СРСР, 1985]. Разом з тим в умовах строго визначених ресурсів, які суспільство може виділити на розвиток охорони здоров`я, проблема економічної ефективності охорони здоров`я полягає в необхідності більш раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, що виділяються галузі [Попов Г. А., 1982]. Як справедливо зазначає Г. П. Солодков (1983), підвищення якості медичної допомоги при певному обсязі виділених коштів рівнозначно їх збільшення.
Оцінка економічної ефективності не є в соціалістичному охороні здоров`я самоцелью- нерідко той чи інший медичний захід невигідно з економічної точки зору, але принциписоціалістичної гуманності вимагають його здійснення [Кулагіна Е. Н., 1984- Дьомін В. Н. та ін., 1985].
Проблеми економічної ефективності охорони здоров`я повинні розглядатися в двох основних аспектах: 1) вплив охорони здоров`я на розвиток суспільного виробництва і підвищення його еффектівності- 2) підвищення економічної ефективності використання коштів у самому охороні здоров`я як галузі народного господарства при безперервному зростанні якісного рівня охорони здоров`я.
В даний час найбільш широко прийнято вимір економічного ефекту соціалістичного виробництва обсягом національного доходу *.
* Під національним доходом розуміється новостворена вартість (частина вартості сукупного суспільного продукту) або сума матеріальних благ, вироблених в суспільстві за певний період часу.
Академік Т. С. Хачатуров (1979) запропонував наступну формулу розрахунку економічної ефективності (Е):

де Д - національний дохід-Р - поточні витрати-Е - норматив ефективності (дисконтування) - F - виробничі фонди.
Розроблено ряд методичних підходів до визначення економічної ефективності народного охорони здоров`я. При розрахунку загальнодержавних заходів в охороні здоров`я, що стосуються подовження тривалості життя населення, збільшення працездатного періоду, зниження захворюваності та травматизму, може бути використана формула, запропонована М. І. Маламуд (1970):
R = Q х п,
де R - економічний результат проведених заходів-Q - збережений працю, обчислений у річному об`еме- п - річний національний дохід в розрахунку на 1 працюючого.
За даними Г. А. Попова (1982), народно-господарська ефективність охорони здоров`я в 1980 р склала 3,2 р. на кожен витрачений рубль.
Синонімом терміна «економічний ефект» є термін «відвернений економічний збиток». Таким чином, економічна ефективність в охороні здоров`я - це зіставлення або співвіднесення додаткових витрат на оздоровчу програму (в порівнянні з витратами на загальноприйняті заходи), що сприяють досягненню сприятливих зрушень в стані здоров`я, з отриманої «віддачею» у вигляді економічно вираженого запобігання шкоди. Економічна ефективність (Еф) розраховується відношенням досягнутого економічного ефекту (Е) до витрат (3) [Кулагіна Е. Н., 1984]:

За даними Б. М. Шубіна і співавт. (1984), Наукова рада АН СРСР з проблеми «Економічна ефективність основних фондів, капітальних вкладень і нової техніки» рекомендує не обмежуватися в практичних розрахунках прямими витратами, а використовувати «Методику визначення ефективності витрат в невиробничу сферу (основні положення)», згідно з якою сукупні витрати включають поточні (прямі) і одноразові (капітальні витрати * з урахуванням нормативного коефіцієнта ефективності (коефіцієнта дисконтування):
3 = С + ЕК,
де С - поточні витрати-К - одноразові витрати-Е - коефіцієнт дисконтування.

* До одноразовим затратам ставляться капітальні вкладення в будівництво будівлі, їх оснащення та обладнання-до поточних витрат - заробітна плата персоналу з нарахуваннями, витрати на медикаменти, господарські потреби (опалення, освітлення, водопостачання, поточний ремонт і т. Д.), Амортизація медичного обладнання, меблів та господарського інвентарю.

З огляду на те, що віддача від медичних заходів часто не збігається з часом вкладення коштів в охорону здоров`я, більшість економістів [Якобсон Л. І., 1976- Ройтман М. П., Лунский Л. Л., 1982- Кулагіна Е. Н., 1984 , та ін.] рекомендують введення і розрахунки нормативного коефіцієнта капітальних вкладень, який для всіх галузей народного господарства СРСР дорівнює 0,12. Методика, за допомогою якої розраховується коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, називається дисконтуванням. Цей прийом дозволяє врахувати те зниження вартості одноразових вкладень, яке відбувається у зв`язку з науково-технічним прогресом в наступні роки.
Дисконтування може здійснюватися за формулою, запропонованою Л. І. Якобсоном (1976):

де L * - довготривалий економічний ущерб- Lt - поточні втрати в t-му році з початку розглянутого періоду-Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (0,12) - T - число років аналізованого періоду.
На думку В. А. Евдакова і С. М. Байди (1982), економічний ефект в охороні здоров`я - це виражений в рублях позитивний результат, які виникли внаслідок сприятливих зрушень в стані здоров`я групи населення, щодо якої здійснюються ті чи інші спеціальні оздоровчі програми. В якості одного з методів оцінки лікувально-оздоровчих заходів може бути використана орієнтовна оцінка економічного ефекту збереження життя людини. Безсумнівно, при проведенні цих розрахунків не може бути врахований ряд факторів, пов`язаних із соціальним аспектом проблеми. Разом з тим побудова відповідної формули показує велике економічне значення збереження життя людини і зниження смертності, що, в свою чергу, дозволяє обгрунтувати оздоровчі програми [Кулагіна Е. Н., 1984]. У нас в країні середня тривалість трудового періоду для
чоловіків і жінок (з урахуванням часу трудової діяльності після отримання пенсії) становить 43,1 року, неробочий період життя - 26,9 року. Для визначення економічного ефекту збереження життя дорослої людини може бути використана формула:

де п - коефіцієнт, що враховує відношення вартості додаткового продукту до національного доходу (в цілому цей коефіцієнт становить 0,5) - Д - національний дохід країни (або окремої республіки, галузі народного господарства) - Р - чисельність працівників, зайнятих у народному господарстві-tn - вік виходу на пенсію для чоловіків і для жінок-t6 - вік, в якому була врятована лікарями життя людини-П - сума річної пенсії по старості- Ф3 - витрати держави за рахунок громадських фондів споживання на охорону здоров`я і утримання житлового фонду (сюди входить вартість медичного обслуговування онкологічних хворих) - tc - середня тривалість життя людини-Н - загальна чисельність населення.
Проведені розрахунки показали, що порятунок життя людини у віці 34 років дозволяє отримати чистий дохід 39 549 р. за період, що залишився його життя (цифри для розрахунку взяті, виходячи з показників 1980 г.) [Кулагіна Е. Н., 1984].
Як уже зазначалося, наведені формули і розрахунки характеризують вплив охорони здоров`я на розвиток суспільного виробництва і підвищення його ефективності. З певною часткою ймовірності їх можна віднести до загальних проблем охорони здоров`я і їх ролі в житті держави і суспільства.
Для розрахунку економічної ефективності різних програм (оздоровчих і лікувальних) існує цілий ряд методів [Попов Г. А., 1976- Головтеев В. В. та ін., 1983 Сучасні методи оцінки ..., 1985].
Як приклад можна навести таку формулу [Кулагіна Е. Н., 1984]:

де Е - економічний ефект від зниження заболеваемості- Д - національний дохід, вироблений в розрахунковому році-Н1б - тимчасова непрацездатність в зв`язку із захворюваністю в розрахунку на 1 працівника в робочих днях в базисному році-H1p - то ж в розрахунковому році-Ф1 - число робочих днів, фактично відпрацьованих 1 працівником в розрахунковому році.
Як справедливо вказує Г. П. Со- човен (1983), методики підрахунку економічної ефективності від зниження захворюваності і смертності при всій різноманітності формул і способів підходу, по суті справи, зводяться до твору заощаджених днів непрацездатності на величину чистого продукту, виробленого працівником в день . До нього приплюсовуються збережена сума виплат по соціальному страхуванню і сума економії витрат на лікування. Зміна способу підрахунку цих доданків, по суті, не має принципового значення. Основний результат діяльності охорони здоров`я оцінюється щодо запобігання збиткам виробництва національного доходу внаслідок скорочення захворюваності, травматизму або смертності.
Переходячи до проблем оцінки соціально-економічної ефективності протиракової боротьби, не можна не сказати, що підходи до них знаходяться в стадії розробки.
Соціальні наслідки онкологічних захворювань (передчасна смерть, передчасний вихід на пенсію) складають близько 67% в загальній сумі економічних збитків від раку [Ainsworth Т., 1975].