Смертність населення - загальна онкологія

Смертність населення СРСР від злоякісних пухлин характеризується в останні десятиліття збільшенням питомої ваги. В першу чергу це пов`язано з різким зниженням смертності від інфекційних, паразитарних та інших хвороб, а також постарінням населення.
Велике значення у вивченні показників смертності по СРСР мають загальні для багатьох країн закономірності її динаміки, які склалися з кінця 50-х - початку 60-х років. Так, тенденція «нестримного зростання» смертності населення від злоякісних пухлин в економічно розвинених країнах з кінця 50-х і особливо в першій половині 60-х років характерна тільки для чоловіків, тоді як аналогічні показники для жінок в основному стабілізувалися. Аналіз грубих показників смертності від онкологічних захворювань за період з 1960 по 1985 р свідчить про те, що темпи її зростання істотно сповільнилися і в СРСР. Смертність від злоякісних новоутворень в країні зросла на 18,4%, помітно знизилися показники смертності від пухлин стравоходу і шлунка, тоді як смертність від раку легенів, молочної залози, прямої кишки значно підвищилася (табл. 20).
Злоякісні пухлини в СРСР займають 3-е місце в структурі причин виходу на первинну інвалідність.
У структурі загальної захворюваності злоякісні новоутворення складають 0,5-1,4%, що в 20 - 50 разів нижче питомої ваги злоякісних пухлин серед причин смерті. В СРСР прийнято принцип, на основі якого всіх померлих, які не перебувають при житті на обліку онкологічних установ, включають в дані про вперше захворілих в поточному році. Питома вага посмертно зареєстрованих злоякісних пухлин серед усіх хворих з вперше виявленим діагнозом злоякісного новоутворення в середньому для країни становить 2%. У перший рік перебування на обліку вмирають до 60% хворих із злоякісними пухлинами стравоходу і 61% із злоякісними пухлинами легких. У той же час однорічна летальність становить не більше 10% для хворих із злоякісними пухлинами шкіри і губи і 20% - молочної залози та шийки матки. Значне число хворих із злоякісними пухлинами помирають в перші 3 роки життя після їх виявлення.
ТАБЛИЦЯ 20. Смертність населення СРСР від злоякісних новоутворень окремих локалізацій *
(На 100000 населення)

* Вісник статистики, 1979, № І, с. 67- 1980, № І, с. 77- 1981, № 11, с. 72- Радянська охорона, 1988, № 1, с. 67 - 68. ** У розрахунку на жіноче населення.
*** У розрахунку на чоловіче населення.

Співвідношення між числом знову зареєстрованих хворих із злоякісними пухлинами і померлих в певній мірі свідчить про ефективність проведеної протиракової боротьби. Якщо на 100 знову зареєстрованих в 1970 р було 72 померлих, то в 1985 р.-67. Це наочно свідчить про прогрес клінічної онкології. На жаль, до теперішнього часу на 100 хворих на рак стравоходу, шлунка і легень реєструється відповідно понад 86, 91, 87 померлих, в той час як при раку шкіри - всього 6, порожнини рота і глотки - 71, шийки матки - 43, молочної залози - 49. Оцінка виживання хворих з різними стадіями захворювання і методів лікування в певній групі населення або в групі обраних лікувальних установ з репрезентативним числом хворих може служити критерієм ефективності протиракової боротьби.
Поліпшення показників виживання хворих пов`язано зі значним розвитком і впровадженням в практику комплексних методів лікування і поліпшенням якості діагностики.
Добре відомо відмінність швидкості розвитку пухлинного процесу в залежності від її морфологічної структури, і зовсім необґрунтованими є зустрічаються в літературі твердження про більш швидке розвитку, прогресуванні пухлин у молодих. Численні дослідження, проведені в цьому напрямку, свідчать про зворотне. Так, за даними 5-го огляду, проведеного Національним раковим інститутом США, що здійснює простежування великого числа вперше захворілих на злоякісні новоутворення в ряді штатів в 1950-1973 рр., Виживаність хворих з різними формами злоякісних пухлин знаходиться в основному в зворотній залежності від віку.
Протягом останніх років чітко визначається тенденція до збільшення розриву між рівнями захворюваності та смертності від злоякісних новоутворень, причому це відноситься як до загального показника, так і до всіх основних локалізацій, незалежно від того, відбувається збільшення або зниження їх інтенсивності. Все це свідчить про певні здобутки проводяться в країні протиракових заходів.