Особливості рентгенодіагностики злоякісних новоутворень - загальна онкологія
Відео: Особливості хіміотерапії РМЗ і РЯ в залежності від BRCA
В даний час добре відомо, що успіхи клінічної діагностики пухлин ґрунтуються на комплексному використанні різних методів дослідження. У цьому комплексі лабораторних, ендоскопічних, цитологічних, радіонуклідних та інших діагностичних методів рентгенологічний метод дотепер займає одне з провідних місць в обстеженні онкологічних хворих і виявленні новоутворень різних органів і систем. Зараз практично неможливо здійснити повноцінне обстеження хворих, які страждають пухлинами або з підозрою на наявність пухлини будь-якого органу, без використання рентгенологічних методик.
У зв`язку з цим виникає питання про те, чи покращилося рентгенодіагностика новоутворень за останні роки, з`явилися нові методики, збагатилася чи рентгенівська симптоматология? На це питання можна відповісти тільки позитивно. Досить вказати, що за останні роки були досягнуті дуже серйозні успіхи з розробки та вдосконалення таких методик, як лімфографія, електрорентгенографія, м`яко-тканинна рентгенографія, мамографія і різні види контрастування судин, що дозволили підняти рентгенодіагностику пухлин на вищий щабель. Особливо показовим і визначальним успішну розробку нових оригінальних методик дослідження в області рентгенодіагностики пухлинних захворювань є поява нових, більш досконалих типів рентгенівської апаратури, що дозволяють більш успішно здійснити діагностику на ранніх стадіях розвитку новоутворень [Кишковський А. Н. та ін., 1982- Габуния Р. І. та ін., 1985]. В арсеналі рентгенологів з`явилися рентгенівські апарати, забезпечені електронною оптикою, поперечними і вертикальними томографами, пристосуваннями для рентгенокінематографію і серійної ангіографії, з`явилися і мамографи та великокадрова флюорографи.
При обстеженні онкологічних хворих роль рентгенівського методу дослідження мало чим відрізняється від тієї ролі, яку цей метод грає в діагностиці непухлинних процесів. Однак існують і деякі специфічні особливості рентгенологічного дослідження стосовно обстеження хворих онкологічного профілю. В основному ці особливості можна звести до двох основних моментів: 1) необхідність максимально ранньої діагностики, яка визначає терміновість вирішення про характер лікувальних заходів-2) відсутність можливості тривалого (з діагностичною метою) спостереження за розвитком захворювання і вимога в найбільш стислі терміни, використовуючи необхідний комплекс рентгенологічних методик, дозволити діагностичні труднощі.
Роль рентгенологічного дослідження в онкології різноманітна. В першу чергу рентгенолог вирішує питання про наявність або відсутність патологічних змін в тому чи іншому органі і системі. Якщо вони виявлені і в процесі диференціальної діагностики встановлено наявність новоутворення, то подальші дії зводяться до уточнення локалізації і характеру пухлинного процесу. Для відповіді на ці питання аналізуються форма, розміри, структура і контури виявленого освіти, оцінюється стан оточують пухлину тканин, уточнюється наявність або відсутність регіонарних і віддалених метастазів, а потім, в сукупності з даними клінічних досліджень, робиться висновок не тільки про доброякісності або злоякісності пухлинних змін, але і по можливості про гістологічному типі новоутворень. При цьому слід підкреслити, що значимість проведеного рентгенологічного дослідження особливо зростає в тих випадках, коли на підставі клінічних даних не представляється можливим відповісти на питання про локалізацію і ступінь поширення патологічних змін, не кажучи вже про наявних диференційно-діагностичних труднощі. Разом з тим нерідко рентгенологічна картина виявленого новоутворення настільки характерна, що відомостей, отриманих при рентгенологічному дослідженні, буває досить для судження не тільки про доброякісності або злоякісності пухлини, а й про її гістологічної структурі. Це положення в рівній мірі відноситься до пухлин травного тракту (поліпи), інтраторакального пухлин (нейріноми) і пухлин опорно-рухової системи (остеохондроми).
Крім цих моментів, що визначають роль і значення рентгенівського методу в онкології, не можна не відзначити ще одну, вкрай важливу його особливість, яка полягає в можливості спостереження за динамікою патологічних змін як в процесі, так і після закінчення лікування. На підставі рентгенологічних даних можна судити про патологічний процес в той чи інший період його розвитку або регресу, а також оцінювати ефективність лікувальних заходів (променева терапія, хіміотерапія, комбіноване лікування) при різних пухлинних і передпухлинних захворюваннях.
Раннє розпізнавання, уточнення характеру росту і ступеня поширення пухлинних захворювань тісно пов`язані з послідовним вивченням, розробкою та узагальненням рентгенологічної семіотики новоутворень. Виявлення ряду симптомів неможливо без використання спеціальних методик. Тому удосконалення, розробка та впровадження спеціальних методик в практику рентгенологічного дослідження є не тільки важливою, але і актуальним завданням.
В даний час арсенал рентгенологічних методик (з використанням і без використання різних видів штучного контрастування), що включає в себе звичайні, додаткові і спеціальні методики, досить багатий для вирішення питань, що стоять перед рентгенологічної службою онкологічних установ. У повсякденну практику роботи під час обстеження хворих з пухлинами та передпухлинними захворюваннями увійшли такі додаткові і спеціальні рентгенологічні методики, як бронхографія, томографія, пневмомедіастінографія, ретгенокінематографія і ангіографія (використовувані в діагностиці інтраторакальних пухлин) - паріетографіі, ретгенокінематографія, томографія, латерографія, пневмо- і ретропневмоперітонеум , а також ангіографія (використовувані в діагностиці пухлин травного тракту і заочеревинного простору) - різні види штучного контрастування - пневмопельвіографія і пневмопельвіотомографія, ангіографія, гістеросальпінгографія, лімфографія, інфузійна і ретроградна пієлографія, цистографія (в діагностиці пухлин сечостатевої системи) - пневмоенцефалографія, мієлографія, ангіографія (в діагностиці пухлин головного і спинного мозку) - лімфографія, хромолімфографія, флебографія та томографія (в діагностиці пухлин лімфатичної системи) - рентгенографія з прямим збільшенням зображення, томографія, електрорентгенографія, рентгенографія м`яких тканин з використанням томографії, пневмоміографіі і ангіографії (в діагностиці пухлин опорно рухового апарату).
При проведенні рентгенологічного дослідження вкрай важливі правильний вибір і продумана тактика використання перерахованих вище додаткових і спеціальних рентгенологічних методик. Використання їх є більше ніж виправданим на сучасному етапі розвитку рентгенодіагностики в зв`язку зі зростаючими вимогами, що пред`являються в плані необхідності більш раннього і своєчасного виявлення пухлинних захворювань. Залежно від відомостей, отриманих на першому етапі дослідження, при застосуванні звичайних рентгенологічних методик подальше рентгенологічне дослідження повинно йти по шляху вибору тих додаткових і спеціальних методик, а також варіантів їх поєднань, за допомогою яких буде отримано найбільш ефективний результат за обсягом інформації про локалізацію та характер патологічного процесу.
Природно, що жодним чином не можна відривати спрямованість рентгенологічного дослідження та інтерпретацію отриманих даних від анамнестичних, клінічних та лабораторних даних, отриманих на різних етапах обстеження хворого. Рентгенологічне дослідження не може бути плідним без отримання орієнтирів, що дозволяють цілеспрямовано проводити дослідження для з`ясування характеру і локалізації пухлинного процесу.
Даючи високу оцінку кожному з основних, додаткових і спеціальних методів рентгенологічного дослідження, що застосовуються для діагностики і диференціальної діагностики пухлинних поразок, слід зайвий раз наголосити на необхідності обов`язкового використання різних комбінацій цих методів. До теперішнього часу отримали подальший розвиток і продовжують успішно розроблятися різні методики комплексного рентгенологічного дослідження хворих з пухлинами або з підозрою на пухлину різних органів і систем. Зараз в основному вже відомі схеми використання комплексу рентгенологічних методик, що дозволяють визначати не тільки характер пухлинного ураження, але і ступінь і межі поширення злоякісного новоутворення, наявність або відсутність метастазів. Різко підвищилася і ефективність діагностичного використання рентгенологічного методу дослідження в комплексі з ендоскопічними і радіонуклідних методами.
Особливості рентгенодіагностики новоутворень дуже специфічні при дослідженні різних органів і систем. Разом з тим основні принципи рентгенологічної діагностики в онкологічній практиці завжди залишаються незмінними. У зв`язку з цим необхідно особливо рентгенодіагностики пухлин розглядати стосовно до поразки певного органу або систем.
