Психотерапевтичні заходи онкологічним хворим - загальна онкологія
Відео: У Ставропольському онкологічному центрі відкриється нова реєстратура
Відео: Благодійна акція для дітей
Як уже зазначалося, онкологічне захворювання практично майже у всіх хворих супроводжується розвитком стресу різного ступеня тяжкості (психогенна реакція). В результаті проведених спостережень виділені три типи реакцій: 1) реакції легкого ступеня, при яких відзначаються відносно різко виражені розлади, що наближаються до невротичних уровню- ці реакції порівняно легко купіруются- основним способом впливу на психіку хворого є псіхотерапія- 2) реакції тяжкого ступеня, при яких сила переживання досягає неврологічною ступеня, а часом і психотической симптоматики, що вимагає обов`язкового втручання лікаря-псіхоневролога- 3) реакції середнього ступеня вираженості характеризуються розладами, які займають проміжне положення і для корекції вимагають застосування психофармакологічних препаратів і психотерапії. Встановлено, що ступінь вираженості психогенних реакцій надає безсумнівний вплив на число післяопераційних ускладнень. Так, за даними Н. Н. Симонова (1983) і А. В. Гнездилова (1983), при наявності важких психогенних реакцій число ускладнень було більше, ніж в інших групах з менш вираженими психогенними реакціями (57,3% в порівнянні з 26 і 22%).
Аналіз особливостей перебігу післяопераційного періоду показав, що такі ускладнення, як інфаркт міокарда, інсульт, серцева недостатність, атонія сечового міхура і кишечника, в`яле загоєння операційної рани, Стресорні виразки, зустрічаються набагато частіше в групі хворих з важкими психогенними реакціями, зазначеними в передопераційному періоде- вище була і післяопераційна летальність.
Клінічно серед психогенних реакцій, що спостерігаються у онкологічних хворих, було виділено 10 основних варіантів, які можуть бути зведені до наступних основних психопатологічних симптомів: тривога, сниженность настрою, стомлюваність, ипохондричность, стадія дисфории [Бажин Е.Ф., Гнєздилов А. В., 1983]. Ці симптоми служать орієнтиром для оцінки ступеня вираженості психогенної реакції і для вибору методів купирующего впливу.
Встановлено, що мінливість і динамічність психічних реакцій в значній мірі пов`язані з тими етапами, які проходить онкологічний хворий в процесі діагностики і лікування основного захворювання. До них слід віднести: поліклінічний (або діагностичний) етап, етап госпіталізації, передопераційний і післяопераційний періоди, виписку зі стаціонару, катамнестичний період (з моменту повернення додому). Серед перерахованих етапів найбільш травматичні поліклінічний (діагностичний) етап, передопераційний період і період виписки зі стаціонару. Безсумнівно, складним є катамнестичний період. Саме в цей період відзначається втрата інтересу до колишніх занятіям- як показали проведені дослідження, розвивається синдром самоізоляції, самотності, спостерігається симптом «клановості» - «товариші по нещастю» створюють певні замкнені групи, члени яких підтримують тісний зв`язок між собою. Очевидно, що в комплекс реабілітаційних заходів повинні включатися психотерапевтичні впливи, що проводяться не тільки в період обстеження і лікування, до і після виписки хворого зі стаціонару. Серед методів психотерапевтичного впливу позитивно зарекомендувала себе психотерапія з використанням листів колишніх хворих до лікуючим лікарям для створення сприятливого клімату в палатах і контрольованого напрямки бесід хворих між собою. З цією ж метою можна рекомендувати контакти з хворими, які деякий час тому перенесли подібну операцію благополучно, що переконує часом краще всяких логічних доказів. Це особливо важливо в тих випадках, коли необхідна передопераційна променева або хіміотерапія, до якої багато хворих ставляться з недовірою, вважаючи, що ці види лікування застосовуються лише при запущених злоякісних пухлинах.
Вельми доцільно проведення в відділенні спеціальних лекцій-бесід для хворих, які на меті навіювання досить оптимістичних уявлень про можливості лікування від пухлинної хвороби [Кабанов М. М., 1976- Гнєздилов А. В. та ін., 1977- Герасименко В. Н. і ін., 1978- 1988- Baltrusch Н 1980].
Безумовно, в першу чергу необхідний комплекс заходів щодо психогигиене і псіхопрофілактіке- встановлення контакту і довіри між лікарем і хворим, можливо більш достовірна інформація про захворювання, необхідне лікування і життєвих перспективах, створення сприятливого психологічного клімату. При легкій формі психогенних реакцій досить ефективною зазвичай виявляється психотерапія. Середня форма вимагає застосування психофармакологічних препаратів типу малих транквілізаторів (триоксазин, седуксен, еленіум). При важких формах психічних переживань іноді потрібно застосування нейролептиків (аміназин, дроперидол, тизерцин) і антидепресантів (амітриптилін) в поєднанні з психотерапією. Вельми сприятливий ефект отриманий при застосуванні феназепама в передопераційному періоді [Остроумова М. Н. та ін., 1981]. Хороший ефект спостерігається при проведенні музикотерапії (радіофікація палат) як на етапі передопераційної підготовки, так і в післяопераційному періоді.
Психотерапія повинна здійснюватися не тільки в клініці, але і після виписки і включати в себе аутогенне тренування, бесіди, сімейну терапію. Останньою має надаватися виключно важливе значення, оскільки нормалізація обстановки в сім`ї сприятливо впливає і на соціально-трудову реабілітацію хворого. Робота лікаря з родичами повинна бути необхідною ланкою в комплексі реабілітаційних заходів.
Таким чином, очевидна необхідність спеціальних психотерапевтичних заходів в онкологічній клініці-як і всі заходи по реабілітації, вони повинні починатися з моменту встановлення діагнозу і тривати протягом тривалого періоду після виписки хворого. Соціально-трудова реабілітація онкологічного хворого вирішує коло питань, пов`язаних з відновленням його активної життєдіяльності після вимушеного порушення звичного способу життя і фактично концентрує увагу на особистості хворого, який переніс лікування з приводу важкого захворювання і потребує активної соціальної підтримки.
